Блин, задал мине Азаров задачку!
Обычно звуки
о и
е переходят в
i в закрытом слоге. Но тут необычный случай - аффиксоид сложного слова. Кроме того, в украинском кровососе "о" вставная. "Сосать" по-украински - тока не смейтесь - "ссати".
И опять же - без правил и так понятно. Чем объяснить.

А ваще Азаров прав!
Цитата:
Чому терміни з коренем „сос" відповідають нормам російської фахової мови, але суперечать нормам української? Спробуємо розібратися.
Сучасне російське дієслово „сосать" походить від давньоруського „съсати" завдяки перетворенню „ъ" в „о". В українській мові „ъ" втратився і виникло дієслово "ссати" [9, с. 394], від якого природно утворився термін „ссавці" (рос. млекопитающие) [5, с. 1380; 10, с. 324]. Маля ссавця, яке ще ссе матку, українською називають „сисун" (рос. сосун) [11, п. 27]; немовля, маленьку дитину - „сисунець" (рос. сосунок) [5, с. 1321; 12, с. 1136], спосіб вирощування телят під коровами-годувальницями - „підсисання" (рос. подсос [11, п. 47]), особливе утворення в рослин та тварин для всмоктування поживних речовин або для присмоктування до чого-небудь - „сисальце" (рос. присосок) [12, с. 926], видовжену частину молочної залози на вимені у корів, кіз та інших самиць ссавців, з якої доять молоко - „дійка" (рос. сосок) [5, с. 304; 12, с. 1134]. А російському „сосательный" відповідає українське „сисний" [12, с. 1134]. Ми спеціально навели традиційні українські терміни, щоб показати, що там, де в російській мові вживають слова з коренем „сос", українська мова використовує корені „сс", або „сис". Тобто за нормами української мови відбувається чергування нуль звука і „и" (а не „о"). А поодинокі слова з коренем „сос", що узвичаїлися в сучасній українській мові та науковій термінології (наприклад, сосок, соска тощо) виникли під впливом російської мови.